Анна Червоноока про навчання у Шяуляї: «Це був найкращий рік мого життя! »

Міжнародне співробітництво – це обов’язковий рейтинговий показник діяльності для університетів.

У рамках європейських освітніх програм Університет «Україна» продовжує успішну співпрацю з Шяуляйським університетом (Литва) за кількома спільними проектами. Так, ось уже декілька студентів виїхало у Литву за програмою подвійного диплома. Серед них – студентка 2 курсу напряму підготовки «Фінанси і кредит» Інституту економіки та менеджменту Університету «Україна» Анна ЧЕРВОНООКА. Про досвід закордонного навчання та життя у Європі говоримо з Анною.

– Як Ви потрапили на навчання до Литви?

Про міжнародні освітні програми студентів інформував Олександр Кривоносов, колишній помічник президента Університету «Україна». Він збирав усіх нас у великій лекційній аудиторії і розповідав, що є така можливість – поїхати за кордон, на навчання до Литви, повідомляв про недорогі курси, де можна поліпшити рівень англійської тим, хто цього потребує. Також він розповідав, що навчання там безкоштовне – потрібно лише оплачувати освіту в Університеті «Україна». Проте на його заклики відгукнулося тоді небагато студентів. На навчання до Литви поїхали я, Юрій Рожнєв (спеціальність «Фінанси і кредит») і Яна Ровінська (спеціальність «Переклад»). Для нас усе сталося абсолютно випадково, хоча в університеті це – системна робота.

Чи виникали якісь питання в ході підготовки до поїздки, а також самої подорожі? Хто допомагав їх вирішувати?

Дуже допомагали працівники управління міжнародної діяльності Університету «Україна» (офіс знаходиться по вулиці Хорива, 1г). Усе було досить легко і просто, єдине – у міжнародному відділі згодом змінилася людина, яка опікувалася цими питаннями, тож іноді питання виникали, проте, оскільки вже були люди, які їздили раніше, до мене, то ми мали зразки документів, які потрібно було оформити. Я спілкувалася із представниками Шяуляйського університету безпосередньо – електронною поштою, із цим проблем теж не було. Єдине, що я мала зробити – заповнити анкету і надати закордонний паспорт. Проте на момент подання документів я його ще не мала – останній термін був 1 червня, а паспорт я отримала лише 4 червня, однак у Литві поставилися до цього з розумінням.

– Як відбувалася оплата навчання?

Зазвичай, я сплачую за навчання за рік, за два семестри одразу. Тож, крім оплати за навчання в Університеті «Україна», мені не потрібно було вносити додаткові кошти. Але справа в тому, що я спочатку їхала лише на один семестр. Я приїхала туди, навчалася протягом семестру і мала велике бажання залишитися ще на один. Ми звернулися до міжнародного відділу Шяуляйського університету в Литві і спитали, чи можна залишитися. Нам відповіли, що така можливість є, якщо наступного разу ніхто з Університету «Україна» не виявить бажання їхати. Бажання такого, очевидно, ніхто не виявив, і ми з Яною залишилися ще на один семестр. Юрій поїхав. Тож, загалом, ми навчалися один рік – з вересня по червень. А потім у червні ми попросилися ще на один семестр, але нам сказали, що третій семестр навчання потрібно сплатити. Сума невелика, однак у будь-якому разі ми були не готові оплачувати навчання у двох університетах. Тож, у вересні 2014 року ми повернулися додому.

– Як проходив навчальний процес у Шяуляйському університеті? Чим відрізняється викладання у ВНЗ в Україні і в Литві? Якою була мова викладання?

Насамперед – навчання велося англійською мовою, усі лекції викладалися англійською. У Литві всі викладачі, що старші 35 років, спокійно розмовляли російською, тож, якщо була потреба щось нам пояснити, викладач міг це зробити російською, але це було дуже рідко і лише на перервах, тому що у нас були критерії – використання лише англійської мови у процесі навчання. Потім ми спілкувалися з викладачами виключно електронною поштою, в тому числі отримували таким чином домашні завдання. У використанні мобільних чи стаціонарних телефонів у навчальному процесі потреби не було.

Оцінювали нас так: після кількох лекцій – одна-дві контрольні роботи. Остання – найголовніша робота – іде як презентація. Загалом багато завдань ми готували у формі презентацій. На кожну пару ми готували презентацію на певну тему. У Шяуляйському університеті студенти працюють групами. Нас найчастіше поділяли на 4-5 осіб, і так ми працювали – готували презентацію і представляли її перед аудиторією. Деякі предмети наприкінці складали як звичайний іспит – відповідали на запитання чи тести, або – індивідуальна презентація: студент її підготував, виходить і представляє її, показує й коментує слайди.

У Шяуляйському університеті система оцінювання була така: у звичайні навчальні дні студент міг отримати від 1 до 10 балів, а вже наприкінці семестру – від 1 до 100. Викладачі оцінювали по-різному, але в основному можна було отримати 40 балів за фінальний проект, 40 – за роботу в аудиторії, 10 – за відвідування і 10 – за домашнє завдання. Були також і кредити, але вони не грали особливої ролі. Кредити були важливі для тих студентів, у яких така ж система навчання у їхніх навчальних закладах, як і у Шяуляї. Для нас вони теж не грали великої ролі – лише тоді, коли ми з Яною поцікавилися, чи можна залишитися на 3-й семестр, то нам сказали, що можна, але лише на платні кредити. Вони коштували порівняно недорого, але ми на той час не могли оплачувати навчання у двох університетах одночасно. Зазвичай ми мали 2-4 пари в день. Навчання починалося о 10:00 або об 11:30, рідко – о 8:00. Пара тривала 1 годину 20 хв. З нами були ментори – це люди, які були поруч із нами – студентами, що приїхали, і могли все показати, розповісти й допомогти організувати дозвілля.

До нас дуже добре ставилися. Ми мали деякі послаблення у зв’язку з тим, що ми, коли приїхали, англійською володіли не дуже добре. Викладачі допомагали нам вивчати англійську у процесі роботи. Щодо мене, то я у школі англійську мову не любила, але перед поїздкою до Литви всю весну та літо готувалася, закінчила курси, сиділа цілодобово за книжками. Проте, коли приїхала – говорити англійською не могла, був мовний бар’єр. Спочатку було дуже тяжко, але через 2 тижні  я почала вільно розмовляти, тепер готуюся до складання тесту ТОЕФЛ (TOЕFL) і впевнена, що складу його на «відмінно». Я дуже рада, що вивчила розмовну англійську і знаю економічні терміни. Цікаво було те, що були студенти з різних курсів – я була на першому, хтось на другому чи третьому, а предмети були для всіх однакові. У гуртожитку нас було 50 осіб іноземців. Але економістів було осіб 15.

– Які Ваші найяскравіші спогади з навчання у Литві? Що запам’яталося найбільше?

У мене дуже багато таких спогадів. Це був найкращий рік мого життя. Мені тоді щойно виповнилося 18 років, і я все це вісімнадцятиріччя, цей рік провела як одне велике студентське свято. Я отримала багато знань, нових друзів, знайшла кохання. У вересні я познайомилася з юнаком із Франції, який приїхав за контрактом на рік, тож весь цей рік – з вересня – ми зустрічалися. А останні три місяці я провела у Франції. Це було чудове студентське життя, чудові викладачі, зокрема – пані Беатріче – вона найголовніша на економічному відділі. Вона – чудовий викладач, ми й досі листуємося, я іноді отримую фото, які вона робила. Викладачі були всі дуже хороші. Так, вони були суворі, але розуміли нас і підтримували. Усе було дуже добре.

– Які Ваші подальші плани щодо навчання?

Зараз я вже не можу всидіти на місці. Після всього побаченого я намагатимуся будь-якими шляхами знайти ще одну можливість навчатися за кордоном, далі подорожувати. Хочу отримати ступінь бакалавра в Університеті «Україна», потім я б хотіла знайти магістратуру за кордоном.

– Що б Ви побажали своїм співвітчизникам як студентка, яка вже має досвід закордонного навчання?

Перше – не думайте, що освіта за кордоном настільки дорога! У мене витрати були невеликі: продукти в Литві коштують так, як і в Україні, гуртожиток – навіть дешевше. Я б порадила задуматися: а як ви хочете провести свої молоді роки? Зверніть увагу на наш Університет «Україна», який дає чудові знання та можливості. Я дуже рада, що я навчаюся в цьому університеті, що я мала таку чудову можливість. Дуже вдячна Олександру Сергійовичу Кривоносову. А тим, хто недооцінює наш Університет, я б порадила дізнатися про нього більше, щоб переконатися, що у нас є можливості, яких немає в інших університетах.

Анна Червоноока гортає велику книгу, в якiй надрукована iсторiя Литви

 
 
   

Мер мiста Шяуляй Justinas Sartauskas (Юстiнас Сартаскас) разом зi студентами

Викладач Шяуляйського унiверситету панi Beatrice Poskuviene (Беатрiче Поскув’eне) разом зi студентами

Світлана ПАТРА,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»